Адвокат Анатолій Янчук представляв інтереси відповідача у спадковому спорі, в якому позивачка вимагала визнати недійсним заповіт через психічний стан заповідача на момент його складення.
Позивачка стверджувала, що через психічні розлади заповідач не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними під час складання заповіту. Сторона відповідача заперечувала проти позову та відстоювала дійсність волевиявлення заповідача.
Результат справи: суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову в повному обсязі. Позивачка оскаржила рішення, однак Київський апеляційний суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а рішення на користь відповідача — без змін.
Таким чином, вимоги про визнання заповіту недійсним були відхилені судами двох інстанцій, а заповіт не був визнаний недійсним.
Обставини справи
Після смерті спадкодавця відкрилася спадщина на належну їй частину квартири. Під час оформлення спадщини з’ясувалося, що за життя вона склала нотаріально посвідчений заповіт, яким заповіла свою частину квартири відповідачу.
Позивачка, яка також претендувала на спадщину, звернулася до суду з вимогою визнати цей заповіт недійсним.
Основним аргументом позову було твердження про те, що заповідач протягом життя мала психічні розлади, проходила лікування та через стан здоров’я нібито не могла повною мірою усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними на момент складення заповіту.
У разі задоволення позову заповіт втратив би юридичну силу, що безпосередньо впливало б на спадкові права відповідача.
Адвокат Анатолій Янчук представляв інтереси відповідача та заперечував проти визнання заповіту недійсним.
Позиція захисту та ключові докази
Позиція відповідача полягала в тому, що наявність у заповідача захворювань або окремих особливостей поведінки сама по собі не доводить її нездатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними саме в момент складення заповіту.
Під час розгляду справи суд дослідив значний обсяг медичної документації, показання свідків та висновок посмертної судово-психіатричної експертизи.
За ініціативою сторони відповідача були допитані свідки, які тривалий час проживали поруч із заповідачем та спілкувалися з нею. Вони зазначали, що не помічали у її поведінці таких відхилень, які б свідчили про нездатність розуміти значення власних дій: вона самостійно себе обслуговувала, ходила до магазину та спілкувалася з оточенням.
Водночас показання свідків сторін суттєво відрізнялися та в окремих частинах були взаємовиключними.
Ключове значення мав висновок посмертної судово-психіатричної експертизи. Експерти встановили суперечності у медичній документації та відсутність медичних записів про психічний стан заповідача у період, що охоплював дату складення заповіту.
За результатами дослідження експерти не змогли зробити висновок про те, що на момент підписання заповіту психічний стан особи позбавляв її здатності усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними.
Таким чином, сторона позивача не надала достатніх доказів абсолютної неспроможності заповідача розуміти значення своїх дій саме в момент складення заповіту.
Розгляд справи в суді першої інстанції
27 травня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва ухвалив рішення у справі № 752/12775/21.
Суд дійшов висновку, що позивачка не довела наявності підстав для визнання заповіту недійсним.
Під час розгляду справи суд врахував висновок посмертної судово-психіатричної експертизи, медичну документацію та показання свідків. Експерти не змогли встановити, що саме на момент складення заповіту заповідач була абсолютно неспроможна усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними.
Суд також зазначив, що показання свідків сторони позивача не підтверджували такої неспроможності належними та достатніми доказами.
За результатами розгляду справи суд:
відмовив у задоволенні позову про визнання заповіту недійсним у повному обсязі.
Таким чином, заповіт, складений на користь відповідача, залишився чинним.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 27.05.2025 у справі № 752/12775/21
Апеляційний перегляд
Позивачка не погодилася з рішенням суду першої інстанції та подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва та визнати заповіт недійсним.
Під час розгляду справи в Київському апеляційному суді адвокат Анатолій Янчук продовжував представляти інтереси відповідача та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що матеріали справи не підтверджують абсолютної неспроможності заповідача усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними саме в момент складення заповіту.
Суд також відхилив доводи апеляційної скарги щодо неправильної оцінки показань свідків та висновку судово-психіатричної експертизи.
13 листопада 2025 року Київський апеляційний суд постановив:
апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 27 травня 2025 року — без змін.
Таким чином, результат, досягнутий стороною відповідача в суді першої інстанції, був збережений після апеляційного перегляду.
Постанова Київського апеляційного суду від 13.11.2025 у справі № 752/12775/21
Результат для клієнта
У результаті судового розгляду вимоги про визнання заповіту недійсним були відхилені судами першої та апеляційної інстанцій.
Для відповідача це означало збереження юридичної сили заповіту та захист його спадкових прав від вимог іншого спадкоємця.
Суди не встановили належних і достатніх доказів того, що на момент складення заповіту заповідач була абсолютно неспроможна усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними.
Практичний результат:
- заповіт не був визнаний недійсним;
- позовні вимоги до клієнта були відхилені;
- рішення на користь відповідача було збережене після апеляційного перегляду;
- спадкові права клієнта, що ґрунтувалися на заповіті, були захищені в суді.
Що було ключовим у цій справі
Ця справа показує важливу особливість спорів про недійсність заповіту через психічний стан заповідача: наявність психічного захворювання, лікування або незвичної поведінки в певні періоди життя сама по собі не є достатньою підставою для визнання заповіту недійсним.
Для вирішення спору необхідно було встановити стан особи саме на момент складення заповіту та довести, що в цей конкретний момент вона була абсолютно неспроможна усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними.
У цій справі таке не було доведено.
Суттєве значення мали:
- суперечності у медичній документації щодо психічного стану заповідача;
- відсутність медичних записів за період, який охоплював дату складення заповіту;
- взаємовиключні показання свідків сторін;
- висновок посмертної судово-психіатричної експертизи, яка не змогла встановити вплив психічного стану заповідача на здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на момент підписання заповіту;
- відсутність доказів абсолютної неспроможності заповідача розуміти значення своїх дій у момент вчинення правочину.
Саме оцінка доказів у їх сукупності стала визначальною для відмови у визнанні заповіту недійсним.
Судові рішення у справі
Справа № 752/12775/21
Суд першої інстанції:
Голосіївський районний суд міста Києва
Рішення від 27 травня 2025 року
Результат: у задоволенні позову про визнання заповіту недійсним відмовлено.
Переглянути рішення суду першої інстанції
Апеляційна інстанція:
Київський апеляційний суд
Постанова від 13 листопада 2025 року
Результат: апеляційну скаргу позивачки залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції — без змін.
Переглянути постанову апеляційного суду
Адвокат Анатолій Янчук представляв інтереси відповідача у справі. Спір безпосередньо стосувався спадкових прав на квартиру та захисту майнових інтересів відповідача, тому справа також належить до практики адвоката з нерухомості.
