Домашнє насильство: відповідальність та протидія

Послуги адвоката 0632021068

Національна соціальна служба України повідомила, що у 2021 році було зафіксовано більше ніж 284 000 звернень по домашньому насильству. Лідерами регіонів стали місто Київ, Дніпропетровська та Львівська область. Проте повідомлення про такі протиправні дії не зажди свідчать, що кривдника буде покарано або жертва домашнього насильства буде захищена. Законодавство передбачає два види відповідальності за вчинення домашнього насильства: кримінальна та адміністративна. На момент написання даної публікації було встановлено, що судами було розглянуто більше 2000 кримінальних справ стосовно вчинення домашнього насильства, більше 80 справ було розглянуто Верховним Судом в частині винесення обмежувального припису.

Що таке домашнє насильство в Україні

07.01.2018 року в Україні набув чинності ЗУ “Про запобігання та протидію домашньому насильству”. Згідно нього домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Види домашнього насильства:

1. Психологічне насильство – форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи.
2. Сексуальне насильство – форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності.
3. Фізичне насильство – форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
4. Економічне насильство – форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Адміністративна відповідальність передбачена статтею 173-2 КУпАП

Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров’ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису (ст. 173-2 КУпАП).

Відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого статтею 173-2 КУпАП настає коли суд своїм рішенням у формі постанови притягне кривдника до відповідальності.

Порядок притягнення до відповідальності по статті 173-2 КУпАП

Згідно КУпАП на поліцію покладено обов’язок по складанню протоколу про адміністративне правопорушення передбачене статтею 173-2 КУпАП. В тому числі працівники цього правоохоронного органу зобов’язані збирати докази на підтвердження фабули викладеної у протоколі. Після цього матеріали справи передаються до суду. Отже потерпілий (жертва домашнього насильства) повинна викликати поліцію, яка у свою чергу буде складати протокол та збирати докази. Діюче законодавство не обмежує потерпілого у збиранні та подачі доказів при розгляді справи

Проблематика у доказуванні

Аналізуючи судову практику по статті 173-2 КУпАП можливо побачити, що орієнтовано 75% справ не мають позитивного завершення для постраждалого від домашнього насильства. Тобто провадження суддями закриваються через відсутність складу адміністративного правопорушення з підстав передбачених статтею 247 КУпАП. Закриття провадження як правило відбувається через недостатність доказів вини по викладеній фабулі протоколу. Відсутність переданих суду доказів можливо пояснити наступним:

• працівники поліції як правило не квалфіковані;
• судова практика по притягненню до домашнього насильства ще не достатньо розвинена;
• обставини правопорушення як правило відбуваються ТЕТа-ТЕТ;
• потерпілі нехтують своїми права по збиранню доказів.

Недостатність доказів

Наприклад при підготовці до однієї зі справ про вчинення домашнього насильства зі сторони чоловіка мною як представником потерпілої (постраждалої) були надані певні рекомендації у частині збирання доказів майже відразу після вчинення психологічного домашнього насильства відносно неї. Дані рекомендації призвели до того, що чоловіка було притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу. Перелік доказів буде у кожному випадку індивідуальний та як правило він залежить від виду домашнього насильства. Проте як правило суду у 90% випадках буде не достатньо наступних доказів: 1) протокол поліції; 2) рапорт поліцейського; 3) заява постраждалої особи; 4) пояснення постраждалої особи. Захищаючи жінку стосовно, якої було складено протокол за вчинення фізичного насильства по відношенню до чоловіка суд закрив справу так як встановив, що ініціатором конфлікту став саме він, а кривдник насправді був постраждалою особою (потерпілим). Відібрані докази поліцією не дозволили встановити зворотнього.

Достатність доказів

Для доведення вчинення психологічного насильства по відношенню до постраждалої як правило використовую наступний перелік доказів: 1) електронне листування потерпілої з кривдником; 2) відео; 3) заява про вчинення домашнього насильства; 4) рапорт поліції у якому буде викладено те, що поліція чула та бачила приїхавши; 5) відео з нагрудної камери поліцейського; 6) звернення до психолога; 7) звернення до сімейного лікаря для отримання переліку ліків для заспокійливого; 8) звернення у різні центри, що допомагають жертвам домашнього насильства; 9) пояснення свідків та їх допит у суді; 10) терміновий заборонний припис; 11) інше. Інші види домашнього насильства мають також свою специфіку у частині доказування.

Наслідки притягнення до відповідальності За вчинення домашнього насильства кривдник (особа, яка притягнута до відповідальності) повинна буде сплатити штраф або відбути громадські роботи або відбути адміністративний арешт. Також суд згідно статті 39-1 КУпАП має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої Законом України “Про запобігання та протидію домашньому насильству” чи Законом України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”.

За систематичність домашнього насильства настає кримінальна відповідальність

Кримінальна відповідальність передбачена статтею 126-1 КК України

Згідно статті 126-1 КК України відповідальність настає у випадку якщо було вчинено домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.

Порядок притягнення до кримінальної відповідальності

Потерпілий або інша особа, якій стало відомо про кримінальне правопорушення передбачене статтею 126-1 КК України повинен подати заяву у відповідності до чинного Кримінального процесуального кодексу України. Дане звернення потрібно подавати до поліції за місцем вчинення домашнього насильства. Наприклад якщо це Голосіївський район міста Києва, то до відділу поліції у Голосіївському районі.

Докази вчинення в частині домашнього насильства – притягнення

Одним з доказів є постанова про притягнення до відповідальності за ч.1 статті 173-2 КУпАП та ч.2 ст. 173-2 КУпАП (повторність). Так наприклад 15.08.2022 року суддя у вироку Первомайського районного суду Миколаївської області по справі № 484/2376/22 в основу свого рішення поклав наступні докази: 1) декілька постанов суду про притягнення до відповідальності за порушення статті 173-2  КУпАП; 2) пояснення потерпілої; 3) визнання вини кривдником. Схожі докази були використані 12.08.2022 року суддею Воловецького районного суду Закарпатської області. 12.08.2022 року суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ухвалив вирок по правопорушенню передбаченого статтею 126-1 КК України де обвинувачений вину не визнавав. В основу обвинувального вироку суддя поклав наступні докази: 1) постанова про притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення передбаченого статтею 173-2 КУпАП; 2) покази потерпілої (теща); 3) покази інспектора поліції, яикй неодноразово приїздив на виклики; 4) покази сусідки у якої квартира знаходиться поруч та, що вона систематично чує лайку з боку обвинуваченого; 5) покази свідка, який бачив викликану поліцію, що стояла біля потерпілої; 6) заява про вчинення домашнього насильства; 7) протоколи допиту свідків; 8) рапорти поліцейських; 9) заяви про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого статтею 173-2 КУпАП; 9) довідка начальника поліції, що обвинувачений перебуває на профілактичному обліку. 10.05.2022 року суддя Жовтневого районного суду міста Запоріжжя по справі № 331/2865/21 в основу вироку перерахував наступні докази: Покази свідків, потерпілої та: “Крім того, провина ОСОБА_1 підтверджується наступними письмовими доказми: – рапортом служби 102 про те, що 12.04.2021 о 16:19 надійшло повідомлення зі служби 102 проте, що 12.04.2021 о 16:18 за адресою: АДРЕСА_1 до 5-ї міської лікарні о 13-10 звернулася ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з забоєм м`яких тканин лобно-теменної ділянки голови, яка повідомила, що 12.04.2021 о 09:00 її вдома побив син (а.с. 118); – рапортом служби 102 про те, що 12.04.2021 о 09:49 надійшло повідомлення зі служби 102 проте, що 12.04.2021 о 09:48 за адресою: АДРЕСА_1 , син, який перебуває в алкогольному стані б`є заявницю, є терміновий заборонний припис, поводить себе агресивно та неадекватно (а.с. 119-120); – протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від потерпілої ОСОБА_2 від 12.04.2021 (а.с. 121-122); – рапортом поліцейського взводу № 2 роти тактико-оперативного реагування УПП в Запорізькій області ДПП старшого сержанта поліції Хіценко А., в якому зазначено, що 12.04.2021 р. о 09:49 на планшет було отримано виклик «Домашнє насильство», за адресою: АДРЕСА_1 , син б`є заявницю, знаходиться в алкогольному стані, поводить себе агресивно (а.с. 123); – рапортом служби 102 про те, що 02.05.2020 о 09:49 надійшло повідомлення зі служби 102 проте, що 02.05.2020 о 09:48 за адресою: АДРЕСА_1 , молодший син конфліктує, поводить себе неадекватно, кричить на заявницю ОСОБА_2 (а.с. 126); – протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від потерпілої ОСОБА_2 від 02.05.2020 (а.с. 127); – письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 02.05.2020 року (а.с. 128); – протоколом про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 173-2 КУпАП від 02.05.2020 року (а.с. 129); – постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05.05.2020 року, згідно якої ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення 02.05.2020 року о 08 год. 30 хв. домашнього насильства психологічного характеру відносно своєї матері – ОСОБА_2 (а.с. 130); – рапортом служби 102 про те, що 29.07.2020 о 12:34 надійшло повідомлення зі служби 102 проте, що 29.07.2020 о 12:34 за адресою: АДРЕСА_1 , сини порушують терміновий заборонний припис (а.с. 131); – протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від потерпілої ОСОБА_2 від 29.07.2020 року (а.с. 132); – письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 29.07.2020 року (а.с. 133); – протоколом про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 173-2 КУпАП від 29.07.2020 року (а.с. 134); – постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29.07.2020 року, згідно якої ОСОБА_1 , будучи особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за ч.2 ст.173-2КУпАП, знаходячись за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , порушив вимоги термінового заборонного припису серії АА № 033713 від 28.07.2020 р. за усіма пунктами, виданого терміном на 10 діб, а саме: перебував за адресою проживання постраждалої особи (а.с. 135-136); – протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від потерпілої ОСОБА_2 від 15.01.2021 року (а.с. 137); – письмовими поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_11 від 15.01.2021 року (а.с. 138,139); – протоколом про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 173-2 КУпАП від 15.01.2021 року (а.с. 140); – постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16.01.2021 року, згідно якої 14.01.2021 року о 23 год. 54 хв. ОСОБА_1 , знаходячись за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру щодо своєї матері – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із якою вони спільно проживають, а саме – висловлював образи, нецензурно лаявся. (а.с. 141); – рапортом служби 102 про те, що 06.03.2021 о 07:19 надійшло повідомлення зі служби 102 проте, що 06.03.2021 о 07:19 за адресою: АДРЕСА_1 , заявниця повідомила, що син в стані алкогольного сп`яніння поводить себе агресивно та неадекватно (а.с. 142); – протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від потерпілої ОСОБА_2 від 06.03.2021 року (а.с. 143); – протоколом про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 173-2 КУпАП від 06.03.2021 року (а.с. 144); – постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02.04.2021 року, згідно якої ОСОБА_1 , будучи особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за ч.2 ст.173-2КУпАП, знаходячись за місцем мешкання, а саме: за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив сімейну сварку, яка виразилась у висловлюванні в бік матері ОСОБА_2 нецензурної лайки та погрожував фізичною розправою. Крім того, 31 березня 2021 року о 21 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї матері ОСОБА_2 , а саме: ображав, висловлювався нецензурною лайкою (а.с. 145-146); – терміновими заборонними приписами стосовно кривдника ОСОБА_1 від 02.05.2020 року, 02.04.2021 року, 06.03.2021 року, 15.01.2021 року (а.с. 147,148,149,150); – рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11.03.2021 року, згідно якого було задоволено заяву ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису та видано обмежувальним припис стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_11 , яким визначено тимчасові обмеження їх прав відносно ОСОБА_2 (а.с. 151-154); – висновком експерта № 604п від 15.04.2021, згідно якого синці ділянці правої брови в нижній її частині з переходом на верхнє повіко, на спинці носу синець, в ділянці лівого гомілково-ступного суглобу в ділянці медіальної кісточки; садно в ділянці лоба праворуч у гр. ОСОБА_2 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження (згідно п. 2.3.2. б. «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6).Виявлені тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів.Давність утворення тілесних ушкоджень у гр. ОСОБА_2 не суперечить строку вказаному в постанові слідчого, в наданій медичній документації та зі слів освідуваної. (а.с. 158-159)”.

Визнання невинним у вчиненні правопорушення по статті 126-1 КК України

12.10.2021 року Верховний Суд Касаційний кримінальний суд визнав невинним обвинуваченого, а виправдовувальні вироки без змін з тієї підстави, що відсутня систематичність і повторність правопорушення по статті 173-2 КУпАП відсутня так як особу два рази було притягнуто за одне і те саме правопорушення. Зокрема Верховний Суд зазначив: “З матеріалів цього кримінального провадження колегія суддів убачає, що потерпіла ОСОБА_2 16 жовтня 2019 року звернулася із заявою до правоохоронних органів про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за систематичне вчинення домашнього насильства (т. 2, а.к.п. 6). Фактично не здійснюючи розслідування за цією заявою, органи досудового розслідування використали матеріали, які стосувалися фактів раніше вчинених ОСОБА_1 17, 22 та 28 лютого 2019 року адміністративних правопорушень за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП стосовно цієї ж потерпілої, та за якими він вже був притягнутий до відповідальності. За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що притягнення особи двічі за одні і ті ж діяння, які кваліфікуються як адміністративні правопорушення, а потім як кримінальне правопорушення є неможливим і суперечить Конституції України та практиці Європейського суду з прав людини. Колегія суддів вважає, що рішення суду про виправдання ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення є законним та обґрунтованим. Аналогічну правову позицію висловлено в постанові Верховного Суду від 16 квітня 2020 року (провадження № 51-8521км18, справа № 397/1694/14-к)”.

Відповідальність за вину по статті 126-1 КК України

Обвинувачений карається громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до двох років. На практиці суди призначають покарання як правило умовно. Якщо обвинувачений вину не визнає, але суд визнає його винним, то покарання як правило може абсолютно різним.

Терміновий заборонний припис, який виносить поліція

Терміновий заборонний припис стосовно кривдника – спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров’я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства. 01.08.2018 року було затверджено порядок (Наказ Міністерства внутрішніх справ України 01 серпня 2018 року № 654) про винесення поліцейськими припису. Даним порядком передбачено, що припис може бути винесений за заявою постраждалої або за власною ініціативою поліцейського, який прибув на виклик. При цьому працівник поліції повинен оцінити ризики ситуації і доцільність термінового припису. При вирішенні питання про винесення припису поліцейський отримує пояснення від кривдника, постраждалої, свідків (за наявності). Після винесення оригінал припису передається кривднику, копія його потерпілій та ще одна копія залишається у поліцейського, який виніс припис. Особа, стосовно якої винесено припис, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту припису та пояснення по суті правопорушення, а також викласти мотиви своєї відмови підписати його, які додаються до копії припису працівника уповноваженого підрозділу поліції. Кривдник, стосовно якого винесено припис, згідно з яким він повинен залишити місце спільного проживання (перебування) з постраждалою особою, зобов’язаний повідомити про місце свого тимчасового перебування уповноважений підрозділ поліції за місцем учинення домашнього насильства. Працівники уповноваженого підрозділу поліції можуть в установленому чинним законодавством України порядку застосовувати поліцейські заходи примусу для виселення з житлового приміщення кривдника, якщо припис передбачає зобов’язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи, а кривдник відмовляється добровільно його залишити. Даний вид припису можливо оскаржити у судовому порядку. https://youtu.be/1Lh-yyMVPxM

Видача обмежувального припису судом

Обмежувальний припис стосовно кривдника – встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов’язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. За отриманням обмежувального припису потрібно звертатися до суду. Питання розгляду таких заяв регулюється статтями 350-1 – 350-8 ЦПК України (Глава 13 Розділу 4). Про видачу або продовження обмежувального припису суд не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано або продовжено обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України “Про запобігання та протидію домашньому насильству” або Законом України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”, на строк від одного до шести місяців. Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов’язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб. https://youtu.be/857o1Ahn750

Контроль за виконанням обмежувального припису покладений на поліцію

Практика розгляду заяв про видачу обмежувального припису

На практиці все не однозначно і суди не так часто видають даний вид припису. Відмова у видачі припису 13 липня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 369/12715/20 відмовляючи у видачі припису зазначив: “Встановивши, що у порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України заявник не надав суду належних й допустимих доказів на підтвердження фактів вчинення ОСОБА_2 фізичного та економічного насильства відносно нього, а також ризиків настання насильства у майбутньому, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 . Сам факт звернення заявника до органів поліції свідчить про наявність конфлікту між сторонами та не підтверджує факт вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 29 серпня 2019 року у справі № 640/23804/18 (провадження № 61-3848св19) та від 02 вересня 2020 року у справі № 635/4854/19-ц (провадження № 61-3510св20) На підтвердження вимог заяви про видачу обмежувального припису ОСОБА_1 надав копію витягу з Єдиного державного реєстру кримінальних проваджень відповідно до якого 06 лютого 2018 року внесено відомості за заявою ОСОБА_1 за фактом нанесення тілесних ушкоджень (частина перша статті 126 КК України). Проте ОСОБА_2 про підозру у вчиненні вказаного правопорушення не повідомлялося, до адміністративної чи кримінальної відповідальності у будь-якому вигляді за вказаним фактом не притягався, будь-яких доказів на підтвердження нанесення тілесних ушкоджень або вчинення ним економічного насильства матеріали справи не містять. Натомість заявник ОСОБА_1 є обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, частиною першою статті 115 КК України, відносно потерпілого”. 13 липня 2022 року Верховний Суд Касаційний цивільний суд по справі № 522/22472/21 зазначив: “Неприязні стосунки, наявність тривалого конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , небажання його врегулювання підтверджується наявністю спору щодо участі батьків у спілкуванні з дитиною та її вихованні (справа № 522/14257/21) та спору про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі батька у вихованні дитини (справа № 522/19654/21) про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення суду першої інстанції № 16 Барселони (сім`я), Королівство Іспанія, № 130/2021 від 29 березня 2021 року про стягнення аліментів та грошових компенсацій. Зазначені обставини (неприязні стосунки, наявність тривалого конфлікту) не можуть бути підставою для задоволення заяви про винесення обмежувального припису щодо ОСОБА_5”. Видача припису 28 червня 2022 року Верховний Суд Касаційний цивільний суд по справі № 466/180/22 відмовляючи кривднику у скасуванні виданого обмежувального припису зазначив: “Суди, встановивши фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору, правильно застосували норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про наявність ризиків повторного вчинення домашнього насильства, зокрема, за місцем проживання, перебування та праці заявника. Оскільки є доведеним факт, що існує загроза продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалої особи, такі ризики є реальними та підтверджуються матеріалами справи, тому для забезпечення дієвого та ефективного захисту до кривдника суди правомірно застосувати обмежувальний припис. Разом з тим, суди оцінювали всі докази у сукупності й взаємозв`язку, надавши їм належну правову оцінку. Ураховуючи викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих ОСОБА_1 , врахувавши характер вчинених ОСОБА_2 протиправних дій, ризики вірогідності повторного вчинення останнім домашнього насильства, беручи до уваги нагальну необхідність захисту ОСОБА_1 від насильства, дійшли правильного висновку про можливість застосування до ОСОБА_2 обмежувального припису строком на чотири місяці”. У даній справі заявник (постраждала) надала наступні докази: 1) свідоцтво про шлюб; 2) договір оренди; 3) свідоцтво про народження дитини; 4) витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками вчинення правопорушення передбаченого статтею 125 КК України; 5) відповідь з травм пункту. Загальна практика Верховного Суду:

1. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
2. Видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин і наявності ризиків.
3. Суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.
4. Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
5. При цьому суди, задовольняючи заяву про видачу обмежувального припису, виходили не з факту притягнення заінтересованої особи до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, а з сукупності доказів, які належним чином ними оцінено.Сам по собі факт не притягнення особи до юридичної відповідальності не може бути підставою для відмови у встановленні тимчасових обмежень за наявності інших об`єктивних даних, якими підтверджуються доводи заявника.

Відповідальність за невиконання обмежувальних приписів – 390-1 КК України

Умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених статтею 91-1 цього Кодексу, або умисне невиконання обмежувальних приписів, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом (ст. 390 КК України), – караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до двох років. В непоодиноких випадках обвинувачення по статті 390-1 КК України інкримінується разом зі статтею 126-1 КК України або статтею 125 КК України.

Судова практика суддів першої інстанції в частині доказування

21.07.2022 року суддя Полонського районного суду Хмельницької області по справі № 681/418/22 в основу обвинувального вироку зазначив наступні докази: 1) три постанови про притягнення до відповідальності передбаченої статтями 173-2 КУпАП; 2) рішення про видачу обмежувального припису; 3) покази потерпілих; 4) визнання вини обвинуваченим. 22.07.2022 року суддя Криворізького районного суду Дніпропетровської області по справі № 681/418/22 в основу обвинувального вироку зазначив наступні докази: 1) заява потерпілої; 2) покази свідків; 3) покази потерпілої та її доньки; 4) протокол огляду місця події; 5) висновок судово-медичної експертизи; 6) протокол ознайомлення з обмежувальним приписом; 7) рішення суду про видачу обмежувального припису. При дослідженні судової практки було встановлено, що зазвичай по даному правопорушенню винні особи визнають свою вину.

Телефони по яким (куди) звертатись у разі домашнього насильства

1. 102 ― Національна поліція України.
2. 15-47 ― урядова «гаряча лінія» для постраждалих від домашнього насильства.
3. сайт державної «гарячої лінії» 15-47.
4. 116-123 або 0 800 500 335 ― «Ла Страда».
5. 772 або 0 800 500 225 ― Національна дитяча «гаряча лінія».
6. мобільні бригади Міністерства соціальної політики в регіонах.
7. денні центри UNFPA.
8. @police_helpbot ― чат-бот у Telegram від МВС.

Для чого використовують докази вчинення насильства у сім’ї

В непоодиноких випадках вироки, постанови, приписи використовують для майбутніх судових спорів сімейного характеру. Наприклад це можуть бути спори стосовно дитини. Дані докази можуть бути використані як характеризуючі і в подальшому відіграють свою роль на користь однієї зі сторін спору. Про це варто пам’ятати.

Потрібна допомога адвоката? Телефонуй 0632021068